Скачать шаблоны для cms Joomla 3 бесплатно.
Зелёные шаблоны джумла.

«Ой  ти  струмочку,  чиста  водице».  Ці  слова  із  народної  пісні   так  і  просяться  на  вуста,  коли потрапляєш на  Качурівську   землю.  Якщо  заходити,  чи заїжджати   в  село  зі  сторони  Федорівки,  то  перше,   що  потрапляє  Вам  на  шляху  -  це  життєдайний  водяний  потічок  (струмочок,  джерельце).  Тече  він   прямо  з-під   землі  попід  горою  вже  дуже  давно.  Подейкують  люди,  що  в  цьому  струмочку  водичка  цілюща.  Тому не  дивно,  що  всі  проїжджаючі  (поряд проходить  автомагістраль  Полтава – Кишинів)  завжди  зупиняються   біля  струмка  не  лише попити  водички  цілющої  та  холодненької,  а  ще  й  наповнити  багато посуди,  щоб  мати  собі  надалі   цілющої  водички.

 

Біля  струмка  завжди  людно.  Тут  і  старі  люди,   малі  діти,  автобуси,  машини,  пішоходи.  Кожен  хоче  скуштувати  цю  водичку.

   Згодом  завбачливі  люди  облаштували  цей  струмочок  красиво  і  тут  утворився  просто  невеличкий    культурний  комплекс  (кафе,  кімната  відпочинку  для  подорожуючих).  І  все  це  має  назву  «Струмочок»,  тому  що  центром  цього  всього   являється  все ж таки   струмочок.

  Без  води  неможливе  життя ні  людини,  ні  тварини,  ні  рослини.  Тому  люди  завжди  поселялись  там,  де   є  водичка.   Копали  криничку,  а  потім  будували  житло.  Раніше  в  Качурівці  не  було  багато  криниць.  Всі  вони  були  громадські (користувалося  ними  багато  людей).  Мало  у кого  були  у  подвір’ї  криниці.  Вони  збереглися  і  до  тепер.  Кожна із  них   має  свою  історію,  але  я  розповім вам  про деякі  із  них. 

     Сама  відома  криниця  -  на  центральній  вулиці,  біля  садиби  Гоцуленко  Ольги  Федорівни.   Це  дуже  добра  жінка.   В  минулому  -  сільський  фельдшер.   Все  своє  життя  вона   працювала   на  медичній  ниві  і  люди   нею   були  задоволені.  Кажуть  односельці,  що  в  цій  криниці вода   найсмачніша   тому,  що   поруч  живе    найдобріша  людина  в  селі,  тому  Бог  так  і  дає   людям.   До  добра  клеїться  добро.  А  ще  цю  криницю  називають  криницею  «Кохання».   Був  такий  випадок, що  дівчина  проводжала  свого  коханого  в  армію  напередодні   Великої  Вітчизняної  війни.  Хлопець  додому  на  жаль,  не  повернувся,  а  молода  дівчина  ще  довго   ходила  до  тієї  криниці,  де  вони  завжди  зустрічалися  і  де  була  їхня  остання  в  житті  зустріч.  І  в  теперішній  час  багато  дівчат  призначають  хлопцям  побачення  саме  біля  криниці  «Кохання».

  Є  ще  криниця  - «Чаклунка».  Так  назвали її  люди  ще з  тієї  пори,  як   викопали  її  господарі.  В  будинку,  що  знаходиться  неподалік  криниці,  жила  бабуся,  яка  примовляла,  нашіптувала,  викачувала  переляк  дітям  та  дорослим.  Вона  брала  з  тієї  криниці  воду,  виконувала  з  нею  тільки  їй  відомі  дії,  а  потім  застосовувала  її  для  лікування (обмивала,  скроплювала  та  давала  пити  людям).   Ходило  в  селі  повір’я:  хто  нап’ється  з  тієї   криниці  води  -  буде йому  легше,  якщо  він  захворів  на  якийсь  недуг.

   Інша  криниця  має  назву  «Життєдайна».  Збудована  вона  також  ручним  способом. Вимощена  з  чорного  каменю.  Вода  знаходиться  недалеко. А  назву  вона  одержала  ще  з  часів  Великої  Вітчизняної  війни. В  криницю  німецькі  солдати  кинули  снаряд,  щоб  люди  не  брали  води.  Але  він  не  вибухнув.  У селян  не  було  іншого  виходу – вони  йшли  до  криниці  по  воду.  Так  той  снаряд  ніхто  не  витягнув  і  після  війни – боялися.  Потім  його  замулило.  Люди  користуються  криницею  до  цих  пір  і  жахливі  відгуки  війни  мовчать,  слава  Богу.  Кажуть,  Всевишній  так  розпорядився,  щоб  не  нашкодити  людям. 

  Згодом,  коли  люди  стали  в  селі  жити  краще,  кожен  господар  старався  викопати  собі  в  подвір’ї  криницю  для  того,  щоб  полегшити  собі  працю.  Копати  стали  механічним  способом (бурова  машина  копає,  кидають  кільця  і  криниця  готова).  За  день – два  можна  бути  вже  з  водичкою.  Тому  починаючи  з  1980 – х  років  посипалися  криниці  в  Качурівці.  На  80  дворів  маємо  42  криниці.  Це  і  середні, і стандартні  з  корбою,  і  маленькі – вузенькі.  Багато  людей  придбали  електричні  насоси  та  провели  в  домівки  воду.  Зробили  собі  усі  умови  для  життя  ( вода  в  крані,  в  ванній,  в  туалеті).  Коли  я  запитав  у  людей,  що  значить  для  них  вода  та  чому  вони  будували  криницю  саме  на  подвір’ї,  ось  що  мені  відповіли: 

  • Бесараб Катерина  Андріївна,  пенсіонерка,  в  минулому  вчитель  початкових  класів:  « Для  мене  вода – це  життя  і  здоров’я,  і  скажу  я  приказкою,  що  без  води – і  ні  туди,  і  ні  сюди».
  • Беліченко Валентина: « Криниця  для  мене  велика  помічниця.  І  їжу  зготувати,  попрати  одяг,  впорати  господарство – дуже  потрібно  багато  води.  Адже  сім’я  в  мене  багатодітна.  Отже,  дуже  стає  в  пригоді  криничка на  моєму  обійсті».
  • Щербата Марія  Пилипівна: « Водичка  з  моєї  криниці,  як  золото.  Вона  додає  мені  сили  і  наснаги  в  житті.  Біля  криниці  я  посадила  калину – символ  України.  Так  росте  калина  і  квітне  Україна».

Ось і  для нашої  сім’ї  криницю  збудував  мій  батько.  В  ній  дуже  добра,  чиста  та  холодна  водичка.  Я  дуже  люблю  воду  саме  з    нашої  криниці,  так  як  для мене  вода  -  це  джерело  життя.

Автор: Бригадир  Роман  Олександрович, 10  років

                                        Керівник: Бригадир  Валентина  Михайлівна

                               Місце  навчання: Качурівська ЗОШ І-ІІІ ступенів