Скачать шаблоны для cms Joomla 3 бесплатно.
Зелёные шаблоны джумла.

Дорогий Криштофе! Шлю тобі гарячий привіт. Пише тобі твій друг Антон. З моменту нашої з тобою зустрічі у таборі «Молода гвардія» пройшло чотири місяці. Ти пам'ятаєш, як цікаво і весело ми проводили час між виступами агітбригад «Молодь обирає здоров'я»? Як купалися, пірнали, приймали сонячні ванни на узбережжі Чорного моря. Але одного разу ми не змогли відчути дотику теплих хвиль, побачити підводну красу нашого моря. Заборонили нам купатися, бо відбувся викид з одного із підприємства міста...

Ми, звичайно, не сильно сумували, бо знайшли собі інше заняття. Поїхали в центр міста, пройшлися по Дерибасівській, по Приморському бульвару, поїли морозива в лагідній тиші каштанів, спустилися Потьомкінськими сходами до Морського вокзалу. І тут ти розповів мені про свою мрію стати моряком. Адже твій дідусь - колишній моряк, і сталося так, що він одружився з іноземкою і решту свого життя прожив у Чехії. Дідусь завжди любив море, дбав про його чистоту і цьому навчав своїх дітей та онуків. Він неодноразово наголошував на тому, що вода є основою життя і що люди повинні берегти цей неоціненний дар природи.

Але ми з тобою тоді не замислилися над значенням цих слів і над тим, чому нам одного дня було заборонено купатися в морі. Зараз я відвідую екологічний гурток «Джерельце», де ми обговорюємо питання збереження чистоти водного середовища нашого краю. І мені стало страшно: питної води стало менше, зміліли річки та озера, деякі зовсім зникли, залишившись на карті лише назвою.

А одного разу мені наснився дивовижний сон, враженням від якого я хочу поділитися з тобою. Я побачив себе у місці, де ніде не було води. Виявилося, що її там зовсім немає. А колись була. Вода, переповнена ненавистю й жадібністю людей, покинула цю землю, подалася далеко в гори. Усе перетворилося на пекучу пустелю. Тільки люди лишились якимось дивом. Вони потребували води, жили, не знаючи емоцій, не могли заснути. Великі поселення поступово почали розпадатися на поодиноких кочівників, які шукали воду.

Серед таких кочівників була одна дівчина. Вона не шукала води для себе, лише для своєї матері. Їй було дуже тяжко самій в дорозі, але сил їй додавала думка, що вона може врятувати свою стареньку матір. Одного разу дівчина побачила щось на горизонті. Пішла туди. Виявилось, що то гори. В міжгір'ї вхід в долину. Зайшовши туди, дівчина потрапила до лісу, в якому було добре - прохолодно. Зненацька дівчина натрапили на рівчачок, наповнений невідомою рідиною. Вона не знала, що це було тим, що вона шукала. І тут інстинкт їй підказав. Дівчина зачерпнула пригорщу і випила. Спочатку їй стало дуже добре, а потім - дуже зле. З часом вона заснула.

Прокинулася дівчина від того, що відчула холод в нозі. Побачила ту саму рідину.

- Чому ж ти така приємна на дотик і погана на смак? - спитала вона. Розговорилися. Дівчині полегшало. Співали пташки, шелестіли дерева. її душу переповнювала краса природи. Вона розуміла пташок, дерева, квіти. І сама долина від її присутності повеселішала. Могутні дерева зацвіли, гіркі плоди стали солодкими, зацвіли чарівні квіти. А маленький рівчачок став потужним і стрімким. Вода в ньому стала цілющою і солодкою. Вона вабила дівчину, та вагалася. І все ж випила. Це була справжня вода - смачна, приємна, прохолодна, життєдайна. Не минуло і тижня, як рівчак перетворився на невеличку річечку, а згодом - на стрімку ріку.

За цими клопотами вона забула про рідних. Тож як вони там? Швидше додому. І чим швидше вона бігла, тим швидше бігла за нею річечка, а то відставала. Сміючись, вони радісно бігли навипередки. А ось уже й рідна домівка.

Люди виходили назустріч, дивувалися й раділи: - Та це ж вода! Ми врятовані! Цього дня в поселенні було свято. Всі раділи, говорили гарні слова один одному. І від того вода ставала ще смачнішою і цілющою. А хто нею умивався, ставав молодим і здоровим. І пішла чутка світом, що в одному селі є озеро, поціловане Богом. Хто в ньому хоч раз скупався, забував про смуток і біль.

Коли я прокинувся, я зрозумів, що це був сон - засторога, попередження про можливі наслідки недбалого ставлення людей до води. Мене це дуже непокоїть. Тому я вирішив поділитися своїми думками з тобою. Напиши мені, будь ласка, що ти думаєш про це? Для мене твоя думка дуже важлива. Отож пиши. Чекаю на відповідь.

Твій друг Антон.

Автор: Гордієнко Антон Сергійович,

ученик 7-Б класу ЗОШ І-ІІІ ст. №92

Керівник:  Турлаєва С.М.